Никоненко Тамара Петрівна

  Порада перша:

1. Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така як всі.
2. .Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі їх теж потребують.
3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне уявлення про свою дитину.
4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім’ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.
5. Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
6. Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
7. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.
8. Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо рахуєте її вимоги надмірними.
9. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
10. Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
11. Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
12. Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
13. Звертайтесь до родин, в яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
14. Пам’ятайте, що дитина колись подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя. Говоріть з нею про нього.

Порада друга:

1. Ніколи не займайтесь «виховною роботою» в поганому настрої.
2. Чітко визначте, чого ви хочете від дитини (і поясніть це їй), і довідайтесь, що вона думає з цього приводу.
3. Надайте дитині самостійності, не контролюйте кожний її крок.
4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її вірні і невірні кроки до мети.
5. Не пропустіть моменту, коло досягнуті перші успіхи. Відмітьте їх.
6. Вкажіть дитині на допущену нею помилку, щоб вона осмислила.
7. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте, сутність людини і її окремі вчинки не одне й те саме.
8. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не дивлячись на помилку.
9. Виховання – це наступність цілей.
10. Вихователь повинен бути твердим, але добрим.